Про мене

        Дерев'янко Юлія Олександрівна, 1984 р.н., закінчила Сумський педагогічний університет ім. А.С. Макаренка.  Працюю вчителем біології Комунальної установи Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №7 імені Максима Савченка Сумської міської ради.

 

        Кваліфікаційна категорія: учитель І категорії. 

                                               Моє педагогічне кредо:           

"Учень – не чаша,

яку необхідно наповнити,

а факел, який потрібно запалити"

Давньогрецький вислів

       Методича проблема: "Розвиток творчих здібностей учнів на уроках біології шляхом використання елементів інтерактивного навчання"

        «Чи правильну дорогу вибрала в житті?» 

        Часто згадую слова Сенеки –

«Кого боги хочуть покарати, того вони створюють педагогом».

        Важко… Але чи можна прожити хоча б день без ласкавих усмішок, гомінких голосів,  дивовижних до глибини душі оченят, своїх таких рідних «шкільних дітей»?!!! Ні, я не можу. Тай, біологія стала для мене рідною ще зі шкільної парти ...

               Славне є село Стецьківка,

Недалеко за Сумами.

Там, як кажуть, на світ Божий,

Народила мене мама.

Я вже з раннього дитинства

У природу закохалась.

І тому на факультеті,

Природничому навчалась ...

        Якось так мені давалось

        Розуміти все навколо:

        І про що співає пташка,

        І про що шепоче поле.

        І чому так пахнуть квіти

        Обціловані росою.

         І про що волошки в житі

         Розмовляють з лободою.

Як на практику пішла

Я до школи працювати,

Зрозуміла, що моє:

Школа …, діти …, вчителювати.

І ось так судилось долі

Вчителькою стати в школі.

З того часу й вчителюю,

В сьомій школі я працюю.

                    Я стараюся щосили,

                    Щоби діти добре вчились.

                    Застосовую постійно

                    Методи інноваційні.

                    То ж усім колегам радо,

                    Хочу все це ,,показати.,.

            Ось так крок іду за кроком …

            Із наступним кожним роком...

            Бо є приказка буття –

                                          «Завжди в русі – це життя!»